За 35 років незалежності Україна не раз змінювала уявлення про те, де саме ухвалюються рішення і хто відповідає за розвиток територій. Одним із найпомітніших таких змін став перехід від централізованої моделі управління до децентралізації, у межах якої громади отримали більше повноважень, ресурсів і відповідальності. Як незалежність вплинула на становлення українських громад? Чому сильне місцеве самоврядування важливе для держави загалом? І що сьогодні робить громади спроможними вистояти? Про це ми запитали представників місцевого самоврядування та громад.
Від незалежності — до самоврядування
Для голови Рівненської обласної ради Андрія Карауша одним із ключових наслідків здобуття незалежності стала можливість для суспільства розвивати самоорганізацію без радянського тоталітарного контролю.
«Незалежність для нас стала виходом із радянської тюрми народів. Після багатьох років цього ув’язнення було чимало незрозумілого. Проходячи через усе це, ми поступово усвідомлювали, наскільки важливою є самоорганізація. Без радянського тоталітарного контролю наші люди з пасивних перетворилися на активних, почав розвиватися громадянський сектор. Реформа децентралізації — це прямий наслідок того, що посилилася громадська активність».
На думку Владислава Скальського, заступника міського голови Вінниці та депутата Вінницької обласної ради, відновлення незалежності створило передумови для децентралізації. Ця реформа змінила роль громад у системі управління.
«Відновлення незалежності України створило фундаментальну передумову для децентралізації — реформи, яка перетворила громади з виконавців рішень центральної влади на повноцінних суб’єктів розвитку. Вони отримали ширші повноваження, фінансові ресурси та можливість самостійно визначати власні пріоритети».
За його словами, важливість таких змін особливо помітна на місцевому рівні, де проблеми та потреби жителів можна побачити безпосередньо. «Влада має бути максимально близькою до людей, адже саме на місцевому рівні найкраще видно проблеми та можна найоперативніше знайти ефективні рішення. За 35 років незалежності українські громади добре пам’ятають часи поневірянь у коридорах міністерств у пошуках дозволів і фінансування навіть для локальних розвиткових проєктів. Децентралізація докорінно змінила цю логіку: громади отримали більше відповідальності та реальних інструментів для управління власним майбутнім».
Самодостатність — це не лише про ресурси
Для Валентини Смачило, голови LDA Харків, самодостатність громади в умовах війни вимірюється не лише її ресурсами чи спроможністю самостійно вирішувати господарські питання. Це також здатність людей залишатися залученими до життя громади й брати на себе відповідальність за її майбутнє.
«Самодостатність і незалежність громад — це про Харків і про громади Харківщини. Це здатність громади не тільки виживати в умовах цих страшних викликів, але й не зупинятися та продовжувати розвивати місцеву демократію, ухвалювати рішення, планувати розвиток, залучати ресурси з різних джерел і шукати можливості, щоб знайти підтримку для громад».
Вона наголошує, що незалежність на рівні громади — це передусім можливість самостійно визначати пріоритети та ухвалювати рішення, виходячи з потреб жителів. «Це про людей, які живуть і які взяли на себе відповідальність. Це також про такі важливі речі, як можливість самим визначати своє майбутнє. Це про ухвалення рішень не під тиском, а з розумінням конкретних потреб жителів і відповідальність перед ними».
Для прифронтових громад цей принцип має цілком практичний зміст. «Для харківських громад незалежність — це досить конкретна річ. Коли в тебе є світло в домівці після обстрілу, коли є школа, в яку можуть ходити діти. Це люди, які, на жаль, втратили житло, але знаходять підтримку з різних сторін — і від волонтерів, і від громадськості. Це молодь, яка не виїжджає і яка залишається та міркує, яким чином вони можуть розвивати свою громаду, або навіть молодь, яка повертається, незважаючи на все».
Спроможність громад перевіряється кризами
Повномасштабна війна стала випробуванням для місцевого самоврядування і водночас показала практичну цінність самоорганізації. Андрій Карауш говорить, що згуртовані громади швидше реагують на виклики, зокрема допомагають переселенцям і військовим.
«Якщо ж ми говоримо про стійкість під час війни, то згуртовані та самоорганізовані громади швидше реагують на всі виклики. Ми бачимо це на прикладах допомоги переселенцям, а також нашим військовим».
Водночас локальна демократія, за його словами, формує практичний досвід управління, який може бути важливим і за межами конкретної громади. «Очевидно, що локальна демократія формує досвід управління на рівні села, селища, міста. Це певною мірою процес підготовки відповідальних політичних діячів державного рівня».
Владислав Скальський також пов’язує спроможність громад із загальною стійкістю держави. «Повномасштабна війна остаточно довела: спроможні громади — це не лише питання місцевого розвитку, а один із фундаментів національної стійкості. Саме із сильних, відповідальних і самодостатніх громад складається сильна та по-справжньому незалежна держава».
Для Харківщини ця стійкість має ще більш конкретний вимір: громади продовжують працювати, підтримувати людей і планувати майбутнє навіть в умовах постійної небезпеки.
За 35 років незалежності українські громади пройшли шлях від залежності від рішень центральної влади до значно більшої відповідальності за власний розвиток. Децентралізація дала їм інструменти, але війна показала, наскільки важливими є ще й здатність людей самоорганізовуватися, брати участь у житті громади та відповідати за спільні рішення.
Саме на цьому рівні незалежність перестає бути абстрактним поняттям: вона проявляється у можливості громади самостійно визначати пріоритети, підтримувати своїх жителів і реагувати на виклики. А сукупність таких спроможних громад формує стійкість держави загалом.